У книжці висвітлено той період розвитку сходознавства в Україні, коли воно виокремилося в самостійний науковий напрям і мало розгалужену мережу спеціальних установ (академічна Кафедра арабо-іранської філології та тюркології з підлеглими їй комісіями, В

сеукраїнська наукова асоціація сходознавства, Державний український науково-дослідний інститут сходознавства тощо), кожній із яких присвячено окремий нарис. Багато уваги приділено політичному й ідеологічному чинникам, які деформували інтелектуальне жи

ття країни і руйнували розвиток науки. Дослідження виконано на широкому масиві документальних джерел, багато з яких запроваджено до фахового обігу вперше.