У цій роботі автор аналізує причини поразки Української революції 1917–1921 років. Основний фокус спрямований на критичну оцінку дій української інтелігенції, яка, на думку Солов’я:
- Бракувало державницького досвіду: Провідники часто були теоретиками-соціалістами, а не прагматичними політиками.
- Мала ілюзії щодо Росії: Багато лідерів вірили в можливість демократичної федерації з Росією, що заважало вчасно проголосити повну незалежність і розбудувати армію.
- Відірваність від народу: Політичні гасла не завжди відповідали нагальним потребам селянства, що призвело до втрати підтримки широких мас.
Дмитро Соловей наголошує, що саме ідеологічна дезорієнтація еліти стала одним із ключових факторів того, що Україна не втримала державність у боротьбі з більшовизмом.