Поетика абсурду в українській драматургії першої половини XX століття (на матеріалі творів Миколи Куліша та Ігоря Костецького) Мукан Володимир Сергійович ; наук. керівник Семенюк Григорій Фокович
Вид матеріалу:
Текст Мова: українська Публікація: Київ 2015Опис: 19 сТематика(и): Примітка про дисертацію: Київський національний університет імені Тараса Шевченка 2015 Зведення: Дисертація присвячена комплексному дослідженню особливостей функціонування поетики абсурду в п’єсах "Народний Малахій", "Патетична соната" М. Куліша та "Спокуси несвятого Антона", "Близнята ще зустрінуться" І. Костецького.
Здійснено цілісний аналіз специфіки "театру абсурду" в світовій драматургії. На основі дослідження п’єс європейських і американських абсурдистів узагальнено основні риси поетики абсурду. Серед них — деформація мови персонажів, гра слів, відособленість героїв, невизначеність просторово-часових координат, сюжетна статичність, наявність гротеску та парадоксу. Визначено, що "театр абсурду" — це явище літератури XX століття, яке виникло на ґрунті модернізму, увібравши в себе риси авангардизму.
У п’єсах М. Куліша виявлено елементи поетики абсурду — гротескні Персонажі, парадокси, символи й екзистенційні мотиви. Однак ці твори відповідають не всім рисам драми абсурду — дії героїв у п’єсах М. Куліша є зв’язними та логічними, сюжет розгортається традиційно. Натомість п’єсам І. Костецького притаманні всі основні принципи поетики абсурду. Твори драматурга насичені мовними каламбурами та грою слів, маріонетковими персонажами, нелогічними діями, мають деструктивний сюжет.
Автореферат
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Київський національний університет імені Тараса Шевченка 2015
Дисертація присвячена комплексному дослідженню особливостей функціонування поетики абсурду в п’єсах "Народний Малахій", "Патетична соната" М. Куліша та "Спокуси несвятого Антона", "Близнята ще зустрінуться" І. Костецького.
Здійснено цілісний аналіз специфіки "театру абсурду" в світовій драматургії. На основі дослідження п’єс європейських і американських абсурдистів узагальнено основні риси поетики абсурду. Серед них — деформація мови персонажів, гра слів, відособленість героїв, невизначеність просторово-часових координат, сюжетна статичність, наявність гротеску та парадоксу. Визначено, що "театр абсурду" — це явище літератури XX століття, яке виникло на ґрунті модернізму, увібравши в себе риси авангардизму.
У п’єсах М. Куліша виявлено елементи поетики абсурду — гротескні Персонажі, парадокси, символи й екзистенційні мотиви. Однак ці твори відповідають не всім рисам драми абсурду — дії героїв у п’єсах М. Куліша є зв’язними та логічними, сюжет розгортається традиційно. Натомість п’єсам І. Костецького притаманні всі основні принципи поетики абсурду. Твори драматурга насичені мовними каламбурами та грою слів, маріонетковими персонажами, нелогічними діями, мають деструктивний сюжет.
Немає коментарів для цієї одиниці.