Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка 2005

Дисертаційне дослідження спрямоване на вивчення процесів виникнення та становлення п’єси-притчі, а також на визначення основних елементів поетики жанру.
Викладається концепція походження та еволюції жанру. Джерелом появи п’єси-притчі автор вважає сакральні тексти (передусім Біблію), в яких прослідковуються процеси синтезу притчевого компоненту та драматичного начала. У дослідженні виділяються ключові етапи розвитку п'єси-притчі (священні книги, середньовічний релігійний театр, притчеподібна драматургія на межі XIXXX століть, творчість Бертольта Брехта). Показана значущість кожного етапу для утвердження п’єси-притчі як жанру епічної драми.
У дисертації визначається та описується комплекс атрибутивних ознак жанру, специфіка тематичного діапазону та відмінності п’єси-притчі від притчі канонічної. Висвітлюється питання про особливості побудови сюжету п’єси-притчі, в межах якого розглядаються типи п’єси-притчі в залежності від первинності чи вторинності використання матеріалу. Сюжет п’єси-притчі функціонує на двох рівнях, які автор визначає як внутрішній та зовнішній. Кожен рівень посідає певне місце в процесі втілення авторського бачення твору.
При дослідженні поетики вивчається своєрідність дії метафори та алегорії. Аналізується природа дидактичного компоненту та специфіка впливу п’єси-притчі на реципієнта.