Т. XVII

Монографія є успішною спробою «тотальної біографії» одного з яскравих і водночас маловідомих представників духовної еліти Унійної Церкви першої половини XVII ст. – володимирського і берестейського єпископа Йосифа (Мокосія-Баковецького). Використовуючи велике коло джерел, автор простежує генеалогію роду Баковецьких та багатогранну діяльність владики Йосифа: писарство в Руській канцелярії Речі Посполитої, настоятельство в Жидичинській архимандрії та управління Володимирсько-Берестейською єпархією. Постать архиєрея представлена в ширшому контексті складних трансформаційних процесів, характерних для культурно-релігійного життя Волині цього періоду. Йдеться про ментальну спорідненість зі шляхетським станом, глибоку прив’язаність до родинних традицій, активну економічну діяльність, різноманітні пастирські ініціативи та реалізацію за посередництвом Церкви особистих і родових кар’єрних стратегій. Різні аспекти еклезіальної й суспільної за ангажованості єпископа Йосифа та «ідеологію» всього роду Баковецьких репрезентують два тогочасні стародруки, – «Генеалогія» авторства Василя Рудомича і «Згромаджених вод похвала» Кипріяна Стефановського, публікація яких здійснена вперше.