Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Національна академія внутрішніх справ 2012

В дисертації проведено комплексне дослідження організаційно-правових засад розвитку виправно-трудового права України у другій половині XX століття Проаналізовано політико-правові чинники, що визначили стратегію, основні завдання та напрями політики радянської держави і, зокрема, УРСР у сфері виконання кримінальних покарань, форми та методи її реалізації засобами виправно-трудового права. Встановлено особливості такого розвитку в умовах десталінізації і “хрущовської відлиги”, неосталінізму Л. Брежнєва, горбачовської перебудови і на початковому етапі творення права незалежної України.
Розглянуто і прокоментовано Основи виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік та Виправно-трудового кодексу УРСР 1970 р., теоретико-методологічні особливості їх творення і регулювання, співвідношення в них союзного і республіканського законодавства, що дозволяє краще усвідомити особливості імперативного методу правового регулювання такої унітарної держави, як Радянський Союз. Досліджено і висвітлено основні події процесу трансформації виправно-трудового права у кримінально-виконавче право і виділення його в самостійну галузь права. Внесено низку конкретних пропозицій щодо врахування досвіду застосування виправно-трудового права попередніх десятиліть (позитивного і негативного) в сучасних умовах реформування правової системи і її законодавства.