Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Національна академія внутрішніх справ 2010

Дисертація присвячена актуальній проблемі філософсько-правової інтерпретації художньої літератури як форми правової свідомості та способу пізнання правової реальності. Художня література досліджуваного періоду схарактеризована як спосіб існування вітчизняної правової традиції в умовах втрати національної державності.
Художня література розглядається як самостійний різновид (форма) правової свідомості, оскільки її не можна віднести до жодного з видів, які виділяються в сучасній теорії права. Схарактеризовано онтологічні та гносеологічні особливості художньої літератури як об’єкта філософсько- правового дискурсу. Зроблено висновки, що у відображенні правових явиш в образах права і правових ситуацій у правових сюжетах у досліджуваний період визначальним був природно-правовий підхід. Образи права в досліджених творах художньої літератури класифіковано та згруповано за наступними соціально-змістовними критеріями: образи людини як правової особистості; образи права, звичаю і закону як об’єктивно даної, нормативно впорядкованої правової реальності; образи справедливості як морального максимуму та належного суспільного правопорядку; образи «неправа», форм його прояву і подолання; образи суспільних інституцій, пов’язаних з правом, та їх діяльності.