...Що таке людське життя? Непомітна дрібка в пісковому годиннику Вічності. З того дня, коли аксіологію — науку про цінності — перестали вважати «хибним, ненауковим напрямком у розумінні суспільних явищ», спливло зовсім мало часу. Якихось два десятки років. Наведене визначення ми взяли зі «Словника іноземних слів» 1964 року. До більш ранніх видань з приводу аксіології зазирати не варто...

Автор книги намагався осмислити саму ціннісну прагматику на рівні високих філософських абстракцій. Нормативність і вибір, раціональність і метафізика, досвід самотності й проблема самовираження... Ось далеко не повний список тих опорних точок, з допомогою яких Сергій Явоненко спробував окреслити нинішню зміну філософських парадигм. Ситуацію, коли людська думка, спрямована на осягнення загальних закономірностей світобудови, нібито випередила саму себе. І завмерла, озираючись на пройдені віхи — в прагненні відшукати серед спадщини минулих років шлях до певного компромісу між раціональним та ірраціональним, трансцендентальним та аналітичним. До гармонійного злиття різноманітних гілок філософського знання, що виключає конфронтацію з суто ідеологічних, далеких від науки мотивів.

Очевидно, ціннісні орієнтири, визначені на основі подібного підходу, могли б послужити опорою для людини, що не розучилася мислити та намагається знайти своє місце, роль, спосіб життя в нинішньому світі розмитих моральних критеріїв, зруйнованих моральних імперативів...