| Резюме, реферат, анотація, тощо (НП) |
Епізодичний роман Миколи Павленка глибоко психологічний, сповнений трагізму й оптимістичних сподівань. Події відбуваються на початку Другої світової війни, що сприймається, як певне віддзеркалення нинішніх тривожних днів, обтяжених широкомасштабною агресією рашистів.<br/>…Дія роману відбувається в робітничому селищі поблизу залізничної станції. Трохи далі невелике містечко за кілька десятків кілометрів від Шепетівки. Тривають важкі бої: це ситуація війни із залізничними перонами, переповненими біженцями, з вокзальним гамом, гучними «зітханнями».<br/>Тут з героїнею роману підлітком Валею трапилася пригода, яка змінила все життя… Вона відгукнулася на прохання жінки у військовій формі потримати на хвилинку немовля. Та так і не дочекавшись її, була змушена принести немовля у свою сім’ю.<br/>Яскравими мазками подається в романі відступ наших військ. «Відступаючі війська йшли через селище щільними колонами. Йшли засмаглі і запилені піхотинці з глибоко запалими завогненими від безсонних ночей очима, з речовими сумками і гвинтівками за плечима, йшли зв’язківці, прикордонники, сапери. Дорогою гуркотіли зелені фургони і тачанки з різним армійським скарбом…».<br/>Як же сприйняти війну людині, що жила мирним, іноді затишним життям зі своїми прагненнями й надіями на краще? Війна це глибинне випробування: наскільки міцне твоє внутрішнє коріння, закладене твоїм родом. Спочатку воно оприявнюється в романі у співчутті воїнам, що відступають, у поданому їм, зголоднілим, шматка хліба. А далі у незгоді жити поряд з ворогом, у намаганні чинити йому опір.<br/>Відомо, що великі світові імперії досить тривалий час панували над підкореним населенням. Основна причина цього явища полягала в асиміляції завойованих народів. Вони на глибинно-сутнісному рівні втрачали поряд із власною землею свою мову, культуру, звичаї, і це призводило до усталених сторичних наслідків.<br/>Зовсім не так сталося з українським народом у цілому і зокрема з краєм, про який веде мову автор роману. Тотальна відчуженість народу від загарбників постійно підживлювалася звичаєвим досвідом народу, який жив за своїми правилами і вподобаннями. Це наші люті вороги такий однозначний вирок тоді (як і зараз) зробив наш народ. Перемогти такий народ неможливо. Так підказує внутрішній сенс роману.<br/>Високу майстерність демонструє автор роману під час опису стану природи. Тут кожна словесна замальовка переростає у слуховий або зоровий образ у цілісності, несучи його неповторність та емоційну привабливість.<br/>«Оповідки бувалого фронтовика Другої світової», які продовжують книжку, об’єднані тематичним циклом: війна постає перед читачем такою, якою її сприймає герой. Кожна оповідка це скупий фрагмент буття героя у вирі неординарних воєнних подій. Щоразу, занурюючи читача в ситуації свого героя, автор ненав’язливо змушує і заохочує до порівнянь із нинішньою війною, присвятивши завершальні оповідки теперішнім подіям («Ті, що йдуть на смерть, вітають тебе, Ukraine!», «Погодна пригода», «Страх. Зізнання орка», «Люди-мухи»).<br/>У творі читач весь час прикутий до внутрішнього світу героїв. Разом із ними переживає все те, що їм випало пережити: почуття страху, ненависті, надії, глибокої любові. І в цьому простежується майстерність автора, який свій твір густо засіяв роздумами і темами, значущими для кожного з нас, зрештою важливими для цілого світу. Коли є любов у цьому світі, стверджує автор, герой живе, є життя, а коли перемагає зло, братовбивство, взаємна ненависть, тоді герой гине. І в кожного з нас у житті завжди є цей вибір.<br/>Книжка автора корисна для сучасників, бо ставить питання й дає на них відповіді історичними паралелями, які дають змогу підсумувати: Друга світова триває у сьогоденній битві з московитською ордою за Українську державу. І наші воїни-герої щодня доводять на фронтах, що боротьба за визволення і Незалежність, які автор в історичній ретроспективі, присвятив свій твір, триває! |