Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук
Чорноморський національний університет імені Петра Могили 2017

Вивчення історії анархізму' дає змогу зрозуміти можливі альтернативні шляхи суспільного будівництва, ступінь життєздатності та впливу анархістських ідей. Нині, коли відзначається 100-річчя Української революції, суспільство вимагає від істориків аналізу доленосних подій. Актуальність проблеми зумовлена тим фактором, що в фаховій літературі відсутні узагальнюючі й усебічні характеристики генези анархістського руху в Україні. Анархістські групи з емігрантів із Російської імперії виникають на початку XX ст. на території Англії, Швейцарії, Франції.
Анархістські структури в Україні формувалися з 1903 р. як частина світового анархістського руху', його учасники в Західній Європі та США підтримували українських однодумців. Координаційну роль комунікаторів в анархістських структурах виконувати авторитетні лідери, редакції видань, згодом федерації. Одеса, Катеринослав, Харків стали центрами анархізму. Діяльність анархістів зводилася до агітації та пропаганди, до "прямих дій" з руйнації основ владної і економічної нерівності. Рушійною силою глобальних змін анархісти вважали робітників та селянство. Лютнева революція 1917 р. надала анархістам шанс скористатися легальністю, піком руху став листопад 1917 р. – квітень 1918 р. Протягом 1918–1921 рр. махновці виборювали незалежний від будь-якої влади “вільний район” на Півдні України. Конфедерація анархістських організацій України “Набат” намагалася об’єднати анархістів, керувати махновським рухом. З 1920 р. в УСРР почалися арешти анархістів, їхню діяльність у профспілках та заводських комітетах було заборонено. Упродовж 1923–1926 рр. помітним став спалах анархістських настроїв, але у 1929 р. чекістські структури ліквідували анархістські групи.
У боротьбі проти імперії анархісти об’єктивно опинилися на одному боці з майбутніми творцями української державності, з 1919 р. анархісти стали частиною антибільшовицького опору. Всебічний аналіз політичної практики анархістського руху в рамках суспільно-політичних трансформацій в Україні дає змогу' стверджувати, що анархісти намагатися підняти широкі верстви населення проти феодально-буржуазної імперії, білогвардійської та радянської диктатур, що анархізм посів чільне місце в політичному’ розмаїтті першої чверті XX ст.