Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка 2005

У дисертації досліджуються проблеми традиції, модернізації традиції й модернізму в українській еміграційній літературі доби Мистецького Українського Руху. Ставлення письменників МУРу до традиції та модернізму засвідчує протистояння різних тенденцій і позицій. Однак конфлікт не є непримиренним, оскільки традиціоналісти прагнуть модернізувати українську ідею державності, натомість модерністи почуваються поза національним світом відчуженими, позбавленими ґрунту. Відчуття закинутості в чужий світ, марності індивідуальних зусиль, беззмістовності життя породжує світоглядний песимізм. У пошуках ґрунту, основи модерністи вдаються до екзистенціалізму, світогляду, що зосереджується на самотній особистості, вилученій з будь-яких систем інтегрування. Залишений наодинці з буттям, український письменник перебуває у пошуках нової художньої мови, з допомогою якої можна здійснювати чесний і трагічний аналіз людського існування, позбавленого традиційної системи цінностей. Якщо традиціоналісти відкрито прагнуть модернізувати національні ідеали, то модерністи, перебуваючи в пошуках позанаціональних ідеалів, по суті, намагалися розширити масштаб національної літературної традиції.