Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка 2016

У дисертації досліджено функціонування художньої парадигми “Гуцульщина як текст” в українській літературі першої третини XX ст. На матеріалі значного текстового масиву вперше комплексно проаналізовано самобутній феномен гуцульського тексту, визначено основні критерії та художні проекції його функціонування в українському літературному континуумі, що засвідчили створення поліаспектного образу Гуцульщини і оновлення інтертекстуальних зв’язків національної літератури. З’ясовано специфіку теоретико-методологічного поняття “край як текст”, його співвідношення із понятійними категоріями “метатекст”, “локальний текст” та “регіональний текст”. Визначено культурологічні коди творів про Гуцульщину перших десятиріч XX ст., виділено і в імагологічній площині охарактеризовано гуцульські тексти та семантичне наповнення окремих ідейно-тематичних проекцій (історіософської, культурологічної та міфофольклорної), які презентують край в українській та європейських літературах. Доведено, що гуцульські тексти вітчизняного письменства першої третини XX ст. збагатили українську літературу естетично рафінованою рецепцією краю, а також посприяли етноконсолідуючим процесам довкола реалізації української національної ідеї та державності.