Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка 2014

Дисертацію присвячено проблемам еволюції етнообразу територій сучасної України й українця. В дослідженні розглянуто проблеми імагології в українському та світовому літературознавстві, проаналізовано основні фактори творення образу України-українця як “Іншого” на матеріалі в основному венеційської літературної сфери, з урахуванням значимості Венеційської республіки як політично-інформаційного та видавничого центру. Фактично вперше в українському літературознавстві образ України-українця розглядається насамперед як інтертекстуальний конструкт, очевидна умовність, передбачуваність і суб’єктивність якого обумовлюються роллю та особливостями функціонування літературної традиції, яка у різних пропорціях поєднується з актуальною інформацією. Дисертант визначає, прослідковує і обґрунтовує як довготривалу “інертність образу” (термін автора) України-українця, так і зрушення в його еволюції, насамперед в епоху польсько-козацьких конфліктів, а також вказує на значну роль у трансформаціях образу, зокрема, біографічного та рецептивного факторів.
Використаний автором матеріал засвідчує перспективність дослідження проблеми гетерообразу України-українця і, в цілому, формування образу “Іншого” в сучасному літературознавстві.