Автореферат дисертації на здобуття науковго ступеня кандидата юридичних наук
Київський національний університет імені Тараса Шевченка 2007

Досліджено поняття обвинуваченого, його правовий статус. Встановлено, що право обвинуваченого давати показання є важливим елементом права на захист.
Досліджено сутність та ознаки показань обвинуваченого. Показання обвинуваченого - джерело доказів, які повідомлені обвинуваченим (підсудним) на допиті чи очній ставці, проведених в ході досудового розслідування у кримінальній справі або в суді першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Обґрунтовано положення про подвійну процесуальну природу показань обвинуваченого - це джерело доказів і засіб захисту від обвинувачення.
Констатовано недосконалість спрощеного порядку судового розгляду, передбаченого ст. 299 і ст. 301-1 КПК, де судове слідство обмежується допитом підсудного, що визнає вину. Сформульовано пропозиції щодо його вдосконалення.
Розглянуто особливості показань обвинуваченого у суді апеляційної інстанції, у справах про злочини неповнолітніх, приватного обвинувачення, а також при розв'язанні питання про взяття обвинуваченого під варту.