Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київський національний університет імені Тараса Шевченка 2011

Дисертацію присвячено розробці концепції юридичного ризику в цивільному праві України. Автором розроблено наукові положення про поняття, елементи, природу та види ризику в цивільному праві.
Під ризиком запропоновано розуміти можливе заподіяння шкоди приватній особі в результаті настання певної небезпеки з урахуванням ймовірності заподіяння шкоди цією небезпекою (розподілу ймовірностей заподіяних збитків).
Досліджено правову природу юридичного ризику і відзначено необхідність розуміння ризику в діалектичній єдності об’єктивного і суб’єктивного як специфічний елемент діяльності в умовах невизначеності і неминучого вибору.
Обґрунтовано доцільність нормативного визнання виправданого (правомірного) ризику умовою звільнення від цивільно-правової відповідальності, поряд із випадком та непереборною силою (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Перевищенням меж виправданого (правомірного) ризику пропонується визнавати явну невідповідність дій у ситуації ризику характеру і значимості небезпеки (хвороби пацієнта, пожежі), усунення якої прагнула особа, що ризикувала, з урахуванням умов договору, закону, звичаїв (стандартів надання медичної допомоги тощо).
Визнано страховий ризик обов’язковим елементом страхового правовідношення, оскільки ризик породжує потребу, як об’єктивно необхідну і обумовлену матеріальним життям суспільства категорію, яка відображається в соціальному інтересі, здійснюється в об’єктивному праві і виступає об’єктивною основою виникнення суб’єктивного права.
Обгрунтовано висновок про те, що коло осіб, відсутність вини яких вимагається для кваліфікації випадкового знищення (пошкодження) майна, має визначатися з урахуванням дії юридично зобов’язуючого характер) правовідносин лише серед кола його учасників.
За результатами дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.