Військові священики (капелани) є у більшості армій світу. Законодавчо їхня
присутність заборонена тільки в арміях Китаю і Північної Кореї. Навіть у таких
державах, де відокремлення Церкви від держави було визначено
національною ідеологією, наприклад, у США і Франції, існує інститут
військового священства, що перебуває на державному забезпеченні. Така
ситуація є цілком природною, оскільки навіть якщо дивитися на це винятково
з прагматичних позицій, релігія є чинником державної безпеки.
Релігія забезпечує психологічний комфорт у суспільстві, прищеплює
громадянам високі моральні ідеали і, зрештою, визначає характер
економічного та політичного розвитку держави. Що стосується України, то
про досвід становлення капеланства можна вести мову з періоду поновлення
незалежності країни з цілком зрозумілих причин. За ініціативою групи
офіцерів-християн Збройних Сил України з 1993 р. функціонує асоціація
християн-військовослужбовців. Згодом вона стала діяти під назвою
«Всеукраїнське міжконфесійне релігійне християнськовійськове братство».
Саме з цього моменту прийняте вести відлік становленню повноцінної
капеланської служби в українському війську. А остаточно закріплення на
організаційному й на законодавчому рівнях оформлено під час війни 2022
року, коли капеланська служба легітимізована не тільки на рівнях підзаконних
актів, але й шляхом прийняття відповідного Закону України.
Пропоноване видання представляє коротку історичну довідку щодо
капеланства у різних арміях світу, аналізує етапи становлення в Україні, його
сучасний стан і місце в українському війську, особливості здійснення
діяльності під час воєнного стану, нормативно-правове забезпечення.