Михайло Сич є одним з найоригінальніших поетів Житомитщини, його творчість метафоричной образно наснажена, ніжня й мужня, добра й по-людськи тепла.
Особливо зворушливо пише він про найріднішу в світі людину - матір.
Пропонована поема-соната "Житнє сонце" - переконливе свідчення тому. Ця книжечка стане презентабельною не лише для Житомирської організації Національної спілки письменників України, а й усієї української поезії. ЇЇ можна поставити в один ряд з творами про матір Бориса Олійника ("Сива ластівка") та інших видатних поетів