TY - BOOK AU - Громова О. В. TI - Самотність як феномен в екзистенціальному і психоаналітичному дискурсії XX ст PY - 2021/// CY - Дніпро KW - UDC KW - 1(091) Історія філософії N2 - В дисертації досліджується самотність в різноманітті всіх її форм, в тій неоднозначності, яка знайшла своє відображення у філософській думці XIX — XX ст. В онтологічному плані самотність постає в якості змістостворюючого горизонту життєвого світу людини, але разом з тим є однією з таких, що найбільш гостро переживаються і завжди актуальних проблем екзистенції. Екзистенціалізм проводить аналіз самотності, пропонуючи її як базовий і справжній тип перебування в бутті і громадському світоустрої, де принципово виключені сутнісні зв'язки з іншими людьми. Вивчення самотності в рамках психоаналітичних теорій XX ст. має ряд особливостей, які суттєво дистанціюють підхід психоаналізу від екзистенціального підходу. Встановлено, що узагальнене уявлення про сутність концепту самотності не розкриває суть поняття «екзистенціальна самотність», в зв'язку з чим потрібно було розширене дослідження цієї проблеми паралельно в психоаналітичному та екзистенціальному дискурсі. Обґрунтовано, що специфічні риси самотності можуть бути витлумачені в категоріальних формах фундаментальної онтології. Введено поняття «деструктуризація самотністю», яке найбільш повно передає стан людини під впливом самотності. Показано як виникає процес деструктуризації самотністю та як це трансформує особистість і мову людини. При цьому людина переживає важкі екзистенціальні і психічні стани, які межують з безумством ER -