Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова 2021

Дослідження мовних аспектів буття релігії є важливою складовою науки про релігію. Виокремлення в релігії такого об’єкту дослідження як мова ставить питання про відповідні тєоретико-методологічні стратегії її вивчення, розуміння, аналізу, які втілюються в лінгвістичні стратегії згідно об’єкту дослідження. Аналіз даних стратегій з метою виявлення їх підгрунтя, логіки видозмінення, зв’язку з суміжними дисциплінами показує їхній значний потенціал для розуміння як сутності релігії, такі її проявів.
Теоретико-методологічними підґрунтями лінгвістичного релігієзнавства є взаємозв’язок мови та релігії як двох макрохарактеристик буття людини, коли релігія є сенсоутворюючою системою, а мова є сенсофіксуючою системою. Мова релігії є базовим поняттям дисертаційного дослідженням, що має концептуальний характер, є теоретичним, абстрактним конструктом, якій вміщує в себе усю сукупність мовних явищ в релігії.
Аналіз мови релігії проведений аналітичною філософією релігії був спрямований на встановлення критеріїв відповідності релігійної мови критеріям раціональності та достовірності з метою доведення релігійних істин через доведення істинності релігійних тверджень. Запровадження філософії буденної мови та теорії мовних ігор Віггенштайном змогло вийти за межі обумовленості критеріїв істинності лише на основі мови науки, показавши її метафізичні підвалини. Реформована епістемологія Е. Плантінги продемонструвала відповідність релігійної мови критеріям раціональності та достовірності, які мають походження не в мові науки, а в свідомості та переконаності людини на основі базових структур сприйняття дійсності.