Наукову новизну текстів та обґрунтованість аргументів авторів збірника, які займаються дослідженнями різних аспектів історії, духовності та мистецьких здобутків Почаївської чернечої обителі упродовж десятиліть, посилюють та, унаочнюють численні ілюстрації, завдяки чому перед нами постає цілісний образ василіянського монастиря на Почаївській горі. Зібрані матеріали дозволяють з відстані віків краще й глибше зрозуміти василіянську добу в історії Почаєва, яка тривала близько 120 років. Почалась вона після того, як у підсумку тривалого періоду вагань (починаючи від 1670-х років) місцева чернеча спільнота у 1711/1712 р. прийняла рішення приєднатися до Унійної Церкви, а закінчилася у 1831 р., коли російська царська влада силою відібрала монастир у його законних власників – василіян, щоби передати підконтрольній собі російській православній Церкві. Відтак царська, а згодом комуністично-атеїстична пропаганда взялася дискредитувати своїх жертв, приписуючи репресованим василіянам різноманітні злочини, а водночас привласнюючи історію і спадок Почаївського монастиря та виправдовуючи своє переслідування української Церкви в XVIII–ХІХ ст.

Опубліковані в представленому збірнику «Записок ЧСВВ» дослідження спираються на багату джерельну базу, що засвідчує перехід цих досліджень на новий етап. Особливо цінним є те, що науковці надали пріоритет саме джерельній інформації, яка не тільки спонукала їх порушити цілковито нові теми, а й дозволила спростувати численні міфи щодо історії Почаївського василіянського монастиря, які, на жаль, досі побутують серед загалу, нерідко потрапляють у публіцистику, а то й до текстів, які претендують на науковий статус. Тут можна згадати питання про час виникнення Почаївської чернечої обителі, про час і характер її переходу в Унійну Церкву, про заслуги василіянського чернецтва у видавничій сфері, зокрема про його авангардну роль у справі публікації книг українською мовою, тощо.