«Два трактати про правління» (Два трактати про державне правління) (1690) - праця видатного англійського філософа-просвітителя і політичного мислителя, одного з авторів теорії «суспільного договору» і родоначальника лібералізму Джона Локка, в якій розглядається широкий спектр проблем держави, громадянського суспільства, політичних свобод, законності, власності та ін.

Центральним питанням політичних міркувань Дж. Локка виступає питання обмеження державної влади, мінімізації її впливу на особистість (що стало основою ліберальної політичної традиції).

На відміну від Т. Гоббса, що розглядав необхідність «суспільного договору» в межах дилеми насильство - саморуйнування, Локк виходить із того, що основною метою державотворення є «прагнення мирно і безпечно користуватися своєю власністю», а основним засобом для цього є закони, встановлені в цьому суспільстві.

Прихильник ідеї природного права, Локк вирішує проблему забезпечення прав і свобод громадян у такий спосіб: для запобігання перетворення політичного ладу на тиранію (абсолютну монархію) державну владу необхідно обмежити шляхом її розподілу на три гілки - законодавчу (що приймає закони), виконавчу (яка регулює суспільні відносини на основі законів) і федеративну (відповідальну за міжнародні відносини). Пріоритет у взаєминах між різними гілками влади Локк віддає владі законодавчій.