ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В УМОВАХ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ КОНФРОНТАЦІЇ

1. Церква в період перших років утвердження польської державності

1.1. Церква в умовах перших років повоєнного “врегулювання” (1919 – 1921 рр.)

1.2. Заходи ієрархії церкви та митрополита А. Шептицького щодо позитивного вирішення “українського питання” в 1921 – 1923 рр.

2. Роль Української греко-католицької церкви у підготовці і підписанні Конкордату між Ватиканом та Польщею

3. УГКЦ та проблема політизації суспільного життя

3.1. Участь Церкви та духовенства у національно-патріотичних акціях українського громадянства

3.2. Політична активність греко-католицького духовенства в другій половині 20-х років

3.3. Церква та повторна “пацифікація” початку 30-х рр.

3.4. Активізація політичної діяльності УГКЦ на початку 30-х рр. Утворення релігійних політичних та громадських об’єднань

3.5. Політичні погляди єпископа Г.Хомишина

3.6. Громадянська позиція митрополита Андрія Шептицького

3.7. Критика ідеології та практики комунізму

4. Боротьба церкви проти обмеження національно-культурних прав українців у польській державі

РОЗДІЛ II. ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНО-НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОСВІТНИЦЬКОГО РУХУ УКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ 20 – 30-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ

1. “Таборування” духовенства як наслідок протиріч щодо методів здійснення просвітницької діяльності церкви

2. Єпископ Григорій Хомишин та його модель суспільного служіння церкві

2.1. Особистість єпископа Г. Хомишина

2.2. Особливості здійснення Католицької Акції в Станіславській єпархії. Товариство “Скала”

2.3. Протистояння з світським просвітницьким рухом та митрополичим Львовом

2.4. Діяльність перемишльського єпископа Йосафата Коциловського як однодумця Григорія Хомишина

3. Співпраця “табору митрополита А. Шептицького” з світським культурно-просвітницьким рухом

3.1. Аргументація необхідності співпраці церкви з світськими установами

3.2. Виховання душпастиря та громадського діяча – пріоритети Богословської Академії

3.3. Боротьба за “Просвіту”

3.4. Підтримка “Рідної школи”

3.5. Співпраця з дитячими та молодіжними об’єднаннями

3.6. Проблеми стосунків церкви та “Союзу українок”

3.7. Участь духовенства в українських господарсько-економічних установах

3.8. Благодійна (харитативна) праця греко-католицького кліру

3.9. Співпраця з діячами науки, культури та мистецтва

РОЗДІЛ III. ПРОСВІТНИЦТВО ЦЕРКВИ

1. Християнський характер виховної діяльності церкви

1.1. Теоретичні засади християнської педагогіки

1.2. Священик у школі. “Товариство катехитів”

1.3. Академічне душпастирство

2. Молодіжний рух під патронатом Церкви

2.1. Марійське товариство молоді

2.2. Католицька Акція Української Молоді (КАУМ)

2.3. Професійні молодіжні релігійні об’єднання

2.4. Опіка церкви над сиротами

3. Релігійно-просвітницька праця духовенства

З.1. Місійний рух та ре колекції

3.2. Творення релігійних братств

3.3. Громадсько-релігійні організації: УКС, УХО – УНО, “Скала”

3.4. Жіночі релігійні товариства

4. Релігійна освіта у міжвоєнній Галичині

4.1. Малі духовні семінарії

4.2. Духовна семінарія у Львові та її зростання у Богословську Академію

4.3. Перемишльська духовна семінарія

4.4. Духовна семінарія та ліцей ім. св. Й. Золотоустого в Станіславі

4.5. Проблема впровадження загального целібату

4.6. Закордонні студії українського духовенства

5. Наукова діяльність греко-католицького кліру. Богословське Наукове Товариство

6. Просвітницька діяльність греко-католицьких монаших чинів

6.1. Чин Святого Василія Великого (ЧСВВ)

6.2. Чин Святого Теодора Студита

6.3. Чин Пресвятого Ізбавителя (редемптористи)

6.4. Жіночі монаші чини

ВИСНОВКИ

ПОСИЛАННЯ

У монографії досліджується багатогранна праця ієрархії та духовенства Української греко-католицької церкви в період між світовими війнами на терені Галицької церковної провінції, яка опинилася в цей період у межах ІІ Речі Посполитої. Церква виконувала не лише богослужбові функції, а й стала важливим чинником суспільного життя.