Пропонована Читачеві праця є першою спробою в українській історіографії прослідкувати формування наукових уявлень про візантійську гимнографію і церковну монодію. Осмислюються нові погляди на слов’янські переклади; окреслюється реперутар найдавніших слов’яно-руських літургійних книг, зокрема, нотованих. Досліджується нотолініний Ірмолой ранньомодерного часу як новий етап розвитку візантійської спадщини. Наголошується спадкоємність і визначаються оригінальні риси цієї пам’ятки — зосередження основного півчого репертуару в одній літургійній книзі і запис музичних текстів київською п’ятилінійною нотою. Праця спирається на майже вичерпне коло джерел, яке охоплює понад тисячу рукописів і покриває всю територію українського етносу, а також включає аналогічні білоруські пам’ятки.