Міні-есеї Адама Загаєвського «У чужій красі» є рефлексіями від подорожей та читання лекцій у Європі. Загаєвський пише про Краків і Париж, про міста свого дитинства та містичні міста його «центральноєвропейської» освіти, про Ніцше, Юнга, Бруно Шульца та Бенна, а також про загрози, які наше суспільство несе для життя духовного, про парадокси, коли створюється все більше й більше ЗМІ, але існує все менше інформації, вартої уваги, а також про багато інших проблем, які є критичними у нашому сучасному житті. «Я ніколи не буду кимось таким, хто пише тільки про спів птахів – і ні про що більше; хоча пташиний спів викликає у мене щире захоплення, та не настільки, щоб відсторонитися від світу історичного, адже історичний світ також зачаровує. Що мене справді цікавить, так це переплетення світу історичного зі світом космічним, незмінним – точніше, змінним, але в абсолютно іншому ритмі. Я ніколи не знатиму, як ці світи співіснують. Вони конфліктують один із одним і доповнюють один одного – і лише це варте наших рефлексій…»