Українське суспільство ще не вийшло з минулого, несе на собі печать пережитих драм і трагедій. Говорити про це — складно, але необхідно, адже без ревізії травматичного досвіду неможливо позбутися породжених ним практик. Така ревізія є одним із пріоритетів нинішніх гуманітарних наук. У цьому контексті художня література — своєрідне дзеркало трансформації суспільної свідомості.

Про це йдеться у пропонованій книзі, яка вперше в українському літературознавстві комплексно розглядає посттоталітарну пам'ять як фундаментальний смисловий конструкт української літератури періоду Незалежності.