Найнаснажливіше зі слів - те, що з вистражданих, ціною неймовірних випробувань перевірених. Поезії Михтодя Волинця тим і незвичайні, що автор плекав їх нерідко на грані життя і смерті, коли з почуттями не лукавлять. Художньо-публіцистична образність, хай, може, й специфічна, теж не з ряду помірних. І ця пекча збірка, думається, не лише суто особистісна, - то значною мірою, книга життя чи не цілого покоління авторових сучасників...