Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Національний університет "Острозька академія" 2014

У дисертації проведено дослідження діяльності УГКЦ на тлі суспільно-політичних перетворень у СРСР в 1985–1991 рр. Увагу зосереджено на відносинах греко-католиків з радянською владою та іншими Церквами (РПЦ, УАПЦ та РКЦ).
У дослідженні доведено, що зміни в релігійній політиці, хоча не стосувалися існуючих в підпіллі “уніатів”, зумовили активізацію руху за легалізацію УГКЦ та створення його організованих форм (Комітет захисту УКЦ). Характерною ознакою легалізації УГКЦ була тісна взаємодія з національно-політичними рухами, опозиційними до радянської влади. В ході дослідження виявлено зв’язок між виходом греко-католиків з підпілля та ростом міжконфесійного протистояння. Історичні передумови конфлікту з РПЦ посилилися суперечками за храми. Відновлена УАПЦ, хоч і оперувала подібними національно-державницькими ідеями, згодом стала ще одним опонентом греко-католиків у боротьбі за користування культовими спорудами. У дослідженні доведено, що спроби церковних діячів та влади західних областей України на різних рівнях (міжцерковному та законодавчому) вирішити конфлікт між Церквами закінчилися невдачею, оскільки всі суб’єкти протистояння не бажали йти на компроміс.