Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київський національний університет внутрішніх справ 2006

Дисертація є дослідженням, у якому на монографічному рівні вивчено актуальні теоретичні, практичні та правові аспекти взаємодії слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин.
У роботі проаналізовано поняття спеціальних знань та доцільність їх використання під час досудового розслідування з кримінальної справи за допомогою залучення фахівців. Розкрито сутність, поняття, принципи, форми та напрямки взаємодії слідчого з фахівцями; досліджено теоретичні і практичні аспекти зазначеної взаємодії. Фахівці — особи, що володіють спеціальними знаннями, які залежно від мети та форм використання спеціальних знань у досудовому розслідуванні, можуть мати процесуальний статус і спеціаліста, і експерта. Суб’єкти досліджуваної взаємодії мають чітко регламентований процесуальний статус: слідчий, спеціаліст та експерт. Розкрито поняття збору інформації про особу, що скоїла злочин, визначено основні джерела інформації про особу, що скоїла злочин, і шляхи реалізації їх інформаційно-доказового потенціалу в контексті взаємодії слідчого з фахівцями. Розглянуто специфіку та виділено основні напрямки взаємодії слідчого з фахівцями під час проведення окремих слідчих дій, попереднього та експертного дослідження, метою якої (взаємодії), зокрема, є збір джерел інформації про особу, що скоїла злочин, та реалізація їх інформаційно доказового потенціалу. На підставі отриманих у процесі дослідження результатів запропоновано нові редакції норм чинного Кримінально-процесуального кодексу і Закону України “Про судову експертизу”, що спрямовані на вдосконалення процесуального статусу спеціаліста та експерта й усунення прогалин і неточностей у чинному законодавстві.