Т. ІХ

Монографія є першою в історіографії критичною публікацією Книги Ісуса Навина – шостої книги Старого Завіту, що продовжує виклад біблійної історії після Мойсеєвого Пятикнижжя. Старозавітний наратив оповідає про завоювання і розподіл Обітованної Землі між синами Ізраїлю, а також описує діяння їхнього провідника Ісуса Навина. Давньословянський повний, тобто нелітургійний переклад Книги Ісуса Навина був здійснений у Болгарії на початку Х ст. Фрагменти з цього перекладу ввійшли до Палеї (тлумачення старозавітних текстів), давньоруських хронографів і використовувалися літописцями в описах військових подій. Дослідження здійснене з використанням широкого кола рукописних джерел, автором враховано 17 найдавніших текстів, збережених у біблійних збірниках XIV–XVI ст.
Видання розраховане на богословів (зокрема біблістів), істориків, лінгвістів, літературознавців й усіх тих, хто цікавиться давньословянською та києвохристиянською духовною спадщиною.