Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова 2019

У дисертації вперше у вітчизняному богослов’ї і релігієзнавстві здійснено богословський аналіз теоретичних засад православної еклезіології в її історичному розвитку. Виявлено особливості мета-еклезіології як наукової програми та методології, що вбирає у себе традиційні й постмодерні теорії. Встановлено, що мета-еклезіологія сьогодні є теологією, яка використовує в практичній еклезіології уявлень про церкву, релігійну громаду та церковні структури, які слугують для єдності громад. Описано само-тлумачення Церкви в апостольські часи, розкрито динаміку розвитку ідей і практик симфонії та ієрархії в еклезіології часів пізньої античності й середньовіччя. Досліджено стратегії емансипації церковної соціальності в добу Модерну та виявлено вплив ідей Просвітництва і німецької класичної філософії на романтичну еклезіологію, яка наголошувала на соборноправності, рецепції віри з боку народу та відносинах любові як таких, що конституюють церкву в якості особливої соціальної реальності. Визначено передумови та особливості розвитку еклезіології у ХХ столітті, рисою якого став пошук нової емансипації для Церкви. Виявлено, що головними факторами розвитку православної еклезіології ХХ століття стали: діалог з протестантським та католицьким богослов’ям; екуменізм; персоналізм. Описано можливості методологічної програми євхаристійної еклезіології та персоналізму в православній теології ХХ – початку XXI століття. Простежено шляхи формування постмодерних еклезіологій та визначено межі їх впливу на православну теологічну думку. Висвітлено історичні трансформації церковних структур та їх вплив на відносини Церкви з секулярним середовищем. Окреслено значення основних концепцій, пов’язаних у церковній свідомості з структурами Церкви. Дослідження відрізняє незмінне єство Церкви від її мінливих історичних структур, до складу яких, зокрема, зараховується церковна ієрархія, "канонічна територія", автокефалія, першість та чини служителів церкви. Такі структури є наче риштованням, яке оточує будівлю Церкви, але не є частиною цієї будівлі. Аналіз історичних структур церкви на прикладі східного християнства показує необхідність часткової деконструкції того у церковних надбудовах над громадою, що суперечить спільнотній природі Церкви.