Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича 2005

У дисертації досліджено функції уявлень про надприродне у процесі розвитку української релігійної та світської культури впродовж X–XVIII ст. У роботі простежено шляхи і форми переосмислення цих уявлень у теології, літературі та науці, у суспільних ритуалах, мистецтві та в мовній “картині світу” цього періоду. їх розглянуто як елементи “магічного бачення світу” і “містичної семіотики” (релігійного розуміння знаків та їхніх функцій), що у багатьох аспектах визначали характер української домодерної культури. На підставі аналізу стверджено, що уявлення про надприродне були одним із важливих чинників, що сприяли формуванню релігійних, соціально-політичних настроїв, інтелектуальних течій українського суспільства X–XVIII ст., його колективної підсвідомості. Розкрито вплив візантійських агіографічних зразків на формування образів чудесного у давньоруській культурі, а також специфічні риси сприймання надприродного у культурі X–XIII ст. Водночас визначено наслідки еволюційних змін, яких зазнало поняття надприродного у процесі переходу від середньовічної до ранньоновітньої релігійності, вплив західних зразків на переосмислення цих категорій.