Книга присвячена проблемі емансипації жінок. Авторка досліджує цю тему на сюжетах, почерпнутих з історії Польщі міжвоєнного періоду. Героїні її оповіді - ті, хто своїми ідеями та справами сприяли формуванню нового образу жінки, подоланню усталених гендерних стереотипів. Враховуючи особливості тодішнього соціуму - передусім роль, яку в самоідентифікації індивіда відігравала церква, - авторка монографії розкрила жіночу історію в її національних шатах. Вона дослідила процес становлення й діяльності польських, українських та єврейських жіночих організацій. Зосередження уваги саме на них зумовлене тим, що саме ці нації були найчисленнішими у Другій Речі Посполитій. Діяльності жіночих організацій трьох націй висвітлена не паралельними векторами, а навпаки - такими, що повсякчас перетинаються. Адже в основі авторські ідеї - порівняти їхні пріоритети, з'ясувати спільне та особливе в роботі жіночих організацій українок, польок та єврейок. Книга адресована історикам, спеціалістам гендерних студій, усім, хто цікавиться питаннями жіночих організацій.