Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Національний університет "Львівська політехніка" 2022

У роботі на підставі вивчення наукової літератури, законодавчих, інших
нормативно-правових актів та судової практики здійснено системний аналіз питання
кримінальної відповідальності за завідомо незаконні затримання, привід, домашній
арешт, тримання під вартою.
Родовим об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371
КК України, є правосуддя, а основним безпосереднім об’єктом - регламентована
законодавством діяльність суду та правоохоронних органів з реалізації мети і
завдань правосуддя (в його широкому розумінні) щодо забезпечення законного
затримання, приводу, домашнього арешту та тримання під вартою, а додатковим
обов’язковим об’єктом - життя і здоров’я особи, її свобода й особиста
недоторканність, а також майнові та інші права і законні інтереси.
Об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 371 КК України, проявляється в незаконному затриманні і приводі, а ч. 2
ст. 371 КК України - у незаконному домашньому арешті і триманні під вартою.
Зважаючи на запропоновані в науці кримінального права теоретичні підходи
до розуміння поняття «завідомості», варто визнати, що використання в диспозиції
ч. 1 та ч. 2 ст. 371 КК України цієї ознаки свідчить про усвідомлення особою
об’єктивно наявних якостей, властивостей вчиненого нею діяння, його фактичних
ознак і вказує на можливість вчинення завідомо незаконних затримання, приводу,
домашнього арешту або тримання під вартою тільки з прямим умислом.
Суб’єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України, -
спеціальний.