Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка 2005

У дисертації запропоновано парадигму паломницьких творів нового типу ("літepaтура вимислу”), згрупованих відповідно до акцентованої в них проблематики, й досліджено вплив цієї проблематики на поетологічні особливості текстів. На підставі релігійного та психологічного контекстів виявлено типологічні сходження в паломницькій прозі віддалених літератур. Стверджується невипадковість актуалізації мотиву паломництва саме на межі Середньовіччя й Нового часу, коли активно переглядалася роль раціонального компоненту у формуванні світосприйняття людини на Заході і Сході. З'ясовано характерні для культур Заходу і Сходу у XVI–XVIII ст. тенденції у ставленні до природи, суспільства і традиції. Проаналізовано відображені в паломницьких творах жанрові та стильові тенденції доби бароко в Європі та епохи Мін в Китаї. Особливу увагу приділено засобам представлення в літературі нової концепції людини, часу та простору, присутності автора. Зроблено висновок щодо значної ролі паломницької прози в літературах перед новочасної доби.