Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Львівський національний університет імені Івана Франка 2018

У дисертації здійснено новаторський підхід до вивчення арабських джерел ІХ–ХІІ століть, розглянувши їх крізь призму фольклористики у широкому значенні. Розширивши предметне значення фольклору до всіх явищ матеріальної та духовної культури, які охоплюють мову, слово, поезію, музику, танці, жести, міфи, обряди, ремесла, архітектуру та інші різновиди художньої творчості, арабські джерела залучено до тлумачення певних явищ, які згодом мали місце у багатовіковій історії українського народу, яку свідомо заперечували і яку замовчували у радянський час.
Врахувавши хронологічний поділ арабських джерел з історії слов’ян, проаналізовано географічно-описові праці, написані у ІХ–ХІІ століттях. На противагу джерелам більш раннього та пізнішого періоду, вони містять переважно оригінальну інформацію, в основі якої є відомості арабських купців та мандрівників про східних слов’ян та русів. Доступні нам фрагменти про русів та слов’ян досліджено з погляду того, наскільки інформація, подана у них, знаходить своє відображення у нашому фольклорі, чи є аналоги або водночас приклади існування того чи іншого явища на наших теренах, чи справді та інформація, яку подають арабські мандрівники про східних слов’ян та русів не є чужою для нашої фольклорної традиції.