Реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Український державний університет імені Михайла Драгоманова 2023

У дослідженні розкрито тему переосмислення своєї місії протестантами в новітній історії України, яке йшло поетапно і до цього
моменту знаменувало собою перехід від заповнення інформаційного вакууму проповіддю до холістичної (цілісної) місії, яка включає не тільки розвинене
соціальне служіння, але й приклади патріотизму, відстоювання громадянської позиції, що привертає увагу соціального оточення.
Уперше в цьому контексті показані не тільки загальні тенденції українського протестантизму періоду незалежності (до 2022 року), але й
приділена, особлива увага окремим аспектам або напрямам соціального служіння, які актуалізувалися саме в постмайданний період. Серед цих
аспектів - розгортання масштабної гуманітарної роботи на фоні неспроможності держави впоратися з наслідками війни, що почалася 2014
року на сході країни (розглянуто мотивацію християнських волонтерів та реакцію суспільства на їхню діяльність).
Як окремий аспект соціальної активності уперше ґрунтовно розглянуто спектр позицій, який українські протестанти виявляють у сфері відстоювання
сімейних цінностей в публічному просторі та протистояння так званій тендерній ідеології. У якості реакції вірян на виклики останніх років
розглядається як зовнішній бік просімейної активності, виражений у подіях та вуличних акціях, так і внутрішній, виражений у протестантській
публіцистиці та полеміці лідерів думок. Наступний аспект - спроба протестантських церков у міжконфесійному форматі переосмислити й звернути увагу українського соціуму на ідеї Європейської Реформації (що відбулося під час відзначення на державному рівні 500-річного ювілею цієї події у 2017 році, продовжилося
й пізніше). Досліджено не тільки організаційну складову, але й позитиви та недоліки ювілейних і постювілейних проектів і концепцій, а також
відстежено основні напрями думки пізніх протестантів щодо реформації українського суспільства, спроби рефлексії ювілею. Аналізується спроба
протестантських лідерів закріпити свої лідерські позиції після відзначення ювілею через Рух Реформації та громадську організацію «Всеукраїнський Собор».
На прикладі вищезгаданих напрямів активності встановлено, що спектр позицій та дискусійний простір свідчить про прагнення протестантів до впливу на українське суспільство з метою його реформування на основі біблійних цінностей, і разом з тим — про відсутність єдиної соціальної доктрини, що відповідала б усім вимогам часу, відсутність єдиного бачення в різних лідерів шляхів подолання кризових ситуацій, згоди в тому, як реагувати на певні виклики.
Також виявлено, що прояви протестантської активності в українських реаліях в багатьох випадках є низовими, що споріднює їх з громадянським суспільством, яке сформувалося в Україні й почало самоорганізовуватися, виявляти свою волю, не керуючись вказівками з будь-якого центру. Тож велику кількість протестантських ініціатив можна розглядати і як прояви частини громадянського суспільства.
Доведено, що активна соціальна й громадянська позиція багатьох українських протестантів демонструє модель альтернативного суспільства, заснованого на переосмислених біблійних цінностях і в той же час демократичного, здатного до діалогів, до рішучих, але мирних ініціатив, такого, яке керується цінністю свободи і принципом відповідальності. За переконанням протестантів, біблійні цінності, за умови слідування ним, можуть допомогти Україні відновити суспільство, зберегти державність і подолати кризу.