Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Житомирський державний університет імені Івана Франка 2019

У дисертації здійснено соціально-філософський аналіз ґенези спортивної діяльності від часів стародавнього світу до сьогодення. Аргументовано, що саме методологічний інструментарій соціальної філософії дозволяє глибоко та послідовно обґрунтувати не лише амбівалентну природу, а й людиновимірну сутність спорту як соціокультурного феномену, визначати шляхи подальшого розвитку спортивної діяльності крізь призму усвідомлення її аксіологічного змісту.
Доведено, що спортивна діяльність володіє значним потенціалом у площині вироблення та засвоєння суб’єктом гуманістичних цінностей та ідеалів, і, як соціальна практика, є ключовим засобом формування успішної, цілісної та гармонійної особистості.
У дисертаційній роботі розглянуто спорт і спортивну діяльність у їх нерозривному зв’язку з домінуючою в соціумі системою цінностей та ціннісних орієнтацій; встановлена, що в процесі еволюції спорту як соціального інституту відбувається формування універсалій його аксіологічних засад, поза осмисленням яких ускладнюється дослідження сутності ціннісного потенціалу спортивної діяльності. З’ясовано, що всебічному усвідомленню спорту як формалізованої змагальності і макромоделі розвитку особистості сприяє те, що на відміну від чуттєво-предметної діяльності, спортивна діяльність орієнтована не лише на удосконалення спортсмена, а й на формування та збереження його іманентної тілесно-духовної єдності.
Встановлено, що успішне функціонування спортивної діяльності можливе за наявності повноцінного як фізичного, так і психічного здоров’я спортсмена, показником якого є здатність його тіла виконувати професійні рухи та вправи, що шліфуються й відточуються у процесі регулярних, тривалих тренувань. Констатовано, що в умовах нелінійності і транзитивності розвитку сучасного глобалізованого світу, спорту належить виняткова роль у виробленні засад здорового способу життя, у вихованні та самовихованні особистості, в її орієнтації на реалізацію соціальної активності, на засвоєння та дотримання "правил чесної гри". Регулярні заняття спортом всебічно сприяють формуванню особистісної культури — рис лицарства та шляхетності, толерантності, самотренування та самоконтролю. Значну увагу приділено освітньому потенціалу спортивної діяльності у системі суспільних цінностей сучасності.