Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Чорноморський державний університет ім. Петра Могили 2012

Дисертація є комплексним дослідженням процесів становлення та розвитку українсько-аргентинських зв’язків у Наддніпрянській і Західній Україні наприкінці XIX – першої третини XX століття.
Їх генеза припадає на останню чверть XIX століття, коли етнічні українські землі входили до складу Австро-Угорщини та Росії. Заснування Консульств Аргентинської Республіки у Львові та Одесі сприяло як розвитку торгівельних зв’язків, так і розгортанню еміграційного руху населення українських земель до Аргентини, значний відсоток якого становили євреї. Важливу роль у даному процесі відіграло Єврейське колонізаційне товариство на чолі з М. де Гіршем.
Під час української національної революції Аргентина, єдина серед країн Латинської Америки, визнала Українську Народну Республіку (1921) і встановила з нею дипломатичні відносини.
У міжвоєнний період відсутність офіційних відносин між Радянською Україною та Аргентиною не заважала розвитку комерційних, міграційних та інших зв'язків, у тому числі й взаємин між комуністичними партіями країн у рамках Комінтерну та МОДР. Головним напрямом у розвитку зв’язків Західної України з Аргентиною у 1920-ті – 1930-ті рр. була трудова міграція населення до Аргентини.