Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук
Львівський національний університет імені Івана Франка 2021

У дисертації досліджено роль і значення первоначал суспільного буття в історії філософії в єдності духовного й матеріального компонентів: соціально-
психологічних і духовних якостей людини, метафізичних основ її життєдіяльності та принципів суспільного буття. Доведено,, що зміст первоначал органічно
пов’язаний з ідеєю особистості як досконалої людини. Сформульовано метафізичну теорію особистості. Людина в процесі духовного становлення здатна пройти чотири
ступені розвитку: залежна особистість, посередня особистість, зріла особистість й геній, а може зупинитися на ступені залежної чи посередньої особистості.
Обґрунтовано органічний зв’язок якостей людини з формами суспільного буття й сформульовано концепти: «знеособлена парадигма буття людини» й «особистісна
парадигма буття людини». На основі метафізичної теорії особистості та двох парадигм буття людини й суспільства сформульовано авторський - парадигмальний
- підхід до розуміння історії. Обґрунтовано, що ідея особистісного буття для свого втілення потребує метафізичних і концептуальних персонажів: філософів, психологів, митців, освітян. Доведено, що стрижнем суспільного буття має бути світоглядний закон : "Особистість - принцип буття".