Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Київський національний університет імені Тараса Шевченка 2018

Дисертаційне дослідження присвячено особливостям функціонування концепту БАТЬКІВЩИНА/VАТАN у турецькій мові з акцентом на діахронічні аспекти його семантичної еволюції.
У результаті лексикографічного аналізу виокремлено репрезентанти концепту БАТЬКІВЩИНА тюркського (yurt, il, el) та арабського походження (vatan як переважний об’єктиватор, memleket, sila), опосередковано пов'язані із концептом лексеми на позначення чужини (gurbet, yaban, dis), лексеми та сполучення, які вживаються для об’єктивації концепту в османські часи. Етимологічна реконструкція базової форми, аналіз лексичної та пареміологічної сполучуваності, окреслення сукупності значень та визначення найуживанішого семантичного навантаження для кожної лексеми дозволили змоделювати попередню концептуальну структуру БАТЬКІВЩИНИ.
Розгортання концептуальних елементів БАТЬКІВЩИНИ в діахронічному вирізі розглянуто в давньотурецькій та османській мовах, змістова еволюція концепту від “локального” до “національного” розуміння досліджувалась на матеріалі творчості 3. Гьокальпа, М. А. Ерсоя, М. К. Ататюрка, Н. Кемаля та Н. Ф. Кисакюрека. У результаті дослідження розроблено детальну структуру концептосфери БАТЬКІВЩИНА/VАТАN із виокремленням ядерної зони, ближньої, дальньої та крайньої периферії.