000 06636nam a22002657a 4500
001 5150386
003 UA-OsUOA
005 20201105131135.0
008 200319b un ||||| m||| 00| 0 ukr d
040 _aUA-OsUOA
_bukr
_cUA-OsUOA
_dUA-OsUOA
041 _aukr
080 _a261.7
090 _a261.7
095 _a09.00.14
_bбогослов’я
100 _aГура В. О.
245 _aЕсхатологія християн віри євангельської (п’ятидесятників)
_cГура Віталій Олексійович ; наук. керівник Мокієнко Михайло Михайлович
260 _aКиїв
_c2019
300 _a23 с.
502 _6Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
_cНаціональний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
_d2019
520 _aВперше у вітчизняній теології продемонстровано практичне застосування методології Р. Шрайтера для комплексного аналізу есхатології українських п’ятидесятників. Це дозволило ідентифікувати есхатологію нелегальних п’ятидесятників як локальну теологію, встановивши ідеологічний генетичний зв’язок з іншими богословськими системами світового п’ятидесятницького руху та євангельсько-баптистського руху, що, в свою чергу, руйнує основи популярного стереотипу надприродного походження догматичних положень п’ятидесятників, відкриваючи можливість до глибокої саморефлексії та богословської ревізії формулювання догматичних переконань. В роботі доведено, що п’ятидесятницька есхатологія сформувалась під впливом встановлених закордонних російськомовних літературних джерел, через лідерів, що були носіями моделей західної богословської освіти в унікальних історико-культурних умовах, що робить догматику ХВЄ спадкоємницею світової диспенсаціоналістичної традиції. В результаті дослідження руйнується стереотип про відсутність впливу західної богословської думки та про автономність розвитку есхатології вітчизняних п’ятидесятників в умовах інформаційної ізоляції в радянський період. В дисертації систематизовано концепцію “есхатологічної еклезіології” нереєстрованих п’ятидесятників як прикладу локальної української п’ятидесятницької есхатології, яка була сформована в умовах ідеологічної боротьби на межі існування релігійного руху як відповідь на унікальні історико-культурні обставини войовничого атеїзму СРСР. Для радянських п’ятидесятників-бідашевців “есхатологічна еклезіологія” стала організуючим принципом, що мотивував вірних ХВЄ до протистояння режиму із непохитною вірою в переможний есхатологічний кінець. Виявлено богословське обґрунтування неможливості об’єднання нелегальних п’ятидесятників та баптистів в один Союз в радянський період, на підставі різного розуміння пневматологічної доктрини та практики, оскільки обов’язковою умовою приналежності до Церкви як містичного тіла Христа проголошувалась необхідність практики “говоріння іншими мовами” як фізичної ознаки “хрещення Духом Святим”. Згідно такого формулювання, баптисти, які відкидали п’ятидесятницьке розуміння “глосолалії”, не могли бути визнані ХВЄ як частина Церкви і зараховувались до категорії есхатологічних “спасенних народів”. Таким чином, така інтерпретація есхатології формувала богословське підґрунтя необхідності окремого церковного союзу ХВЄ. В роботі також доведено прямий причинно-наслідковий зв’язок між есхатологічними переконаннями п’ятидесятників СРСР і релігійною міграцією, яка ґрунтувалась на стійкому переконанні в апокаліптичній ролі Радянської держави, сформованій через поширення серед ХВЄ особливих містичних об’явлень та специфічній “симфонічній синодальній герменевтиці”, що дозволило ідентифікувати СРСР з образами Вавилону із книги Апокаліпсис.
650 _2UDC
_a2 Релігія. Теологія (Богослов'я)
942 _2udc
_cAR
955 _a1
999 _c458520
_d458520