000			04846nam a22002657a 4500
001			216218635
003			UA-OsUOA
005			20201121223533.0
008			200615b un ||||| m||| 00| 0 ukr d
040			_aUA-OsUOA _bukr _cUA-OsUOA _dUA-OsUOA
041			_aukr
080			_a316.621:304.2(043.3)
090			_a316.621:304.2(043.3)
095			_a09.00.03 _bсоціальна філософія та філософія історії
100			_aМальцева О. В.
245			_aМодуси сміху в соціокультурній динаміці _cМальцева Ольга Володимирівна ; наук. керівник Шабанова Юлія Олександрівна
260			_aДніпро _c2018
300			_a38 с.
502			_6Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук _cДніпровський національний університет імені Олеся Гончара _d2018
520			_aДисертаційна робота присвячена соціально-філософському осмисленню соціалізації сміху як універсального соціокультурного феномену людського буття в контексті його функціонування в стабільних і перехідних станах розвитку суспільства і культури та виявлення різноманітних модусів сміху, що проявляють себе у процесі соціально-історичної та соціокультурної еволюції. Методологічну основу наукового дослідження склали системний аналіз, застосований у межах соціокультурного підходу, основні положення соціально-синергетичної парадигми, порівняльно-історичний метод, методи структурної соціології, структурно-функціональний, компаративний аналіз та ін. Це дозволило експлікувати сміх як універсальний соціокультурний феномен людського буття, що еволюціонує, зберігаючи незмінними свої атрибути (спонтанність (стихійність), "межовість", трансгресивність, амбівалентність, креативність, поліфункціональність), та щоразу презентує свої численні модуси, змінюючись під впливом конкретно-історичних і соціокультурних обставин. Показано, що сміх у процесі соціалізації та входження у світ суспільства і культури набуває якостей атрактора, який виступає агентом змін у нелінійній системі "природа-індивід-суспільство-культура", "перемикачем" соціокультурної ритміки, забезпечує перехід від періодів стабільного розвитку до перехідних (біфуркаційних) станів і навпаки, а також трансформацію ціннісних парадигм, оновлення смислів, значущостей, ідеалів; сміх постає як природний регулятор рівноваги, що здійснює баланс сил оновлення й самозбереження цієї складної системи, що самоорганізовується. Виявлено схожість функціонування сміху як атрактора соціокультурної динаміки в рамках синергетичної парадигми та архетипової ролі трикстера в архаїчній міфології; показано, що новітня наукова парадигма і стародавня міфологія вдало взаємодоповнюються щодо розуміння функціонального призначення сміху в суспільстві та культурі.
650			_2UDC _a316 Соціологія
942			_2udc _cAR
955			_a1
999			_c459570 _d459570