000			03475nam a22002657a 4500
001			216218674
003			UA-OsUOA
005			20201228120618.0
008			200618b un ||||| m||| 00| 0 ukr d
040			_aUA-OsUOA _bukr _cUA-OsUOA _dUA-OsUOA
041			_aukr
080			_a94:327(477+82)""1880–1939
090			_a94:327(477+82)""1880–1939
095			_a07.00.01 _bісторія України
100			_aПогромський В. О.
245			_aУкраїнсько-аргентинські зв’язки (1880-ті – 1939 р.) _cПогромський Віктор Олександрович ; наук. керівник Богданова Тетяна Євгенівна
260			_aМиколаїв _c2012
300			_a20 с.
502			_6Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук _cЧорноморський державний університет ім. Петра Могили _d2012
520			_aДисертація є комплексним дослідженням процесів становлення та розвитку українсько-аргентинських зв’язків у Наддніпрянській і Західній Україні наприкінці XIX – першої третини XX століття. Їх генеза припадає на останню чверть XIX століття, коли етнічні українські землі входили до складу Австро-Угорщини та Росії. Заснування Консульств Аргентинської Республіки у Львові та Одесі сприяло як розвитку торгівельних зв’язків, так і розгортанню еміграційного руху населення українських земель до Аргентини, значний відсоток якого становили євреї. Важливу роль у даному процесі відіграло Єврейське колонізаційне товариство на чолі з М. де Гіршем. Під час української національної революції Аргентина, єдина серед країн Латинської Америки, визнала Українську Народну Республіку (1921) і встановила з нею дипломатичні відносини. У міжвоєнний період відсутність офіційних відносин між Радянською Україною та Аргентиною не заважала розвитку комерційних, міграційних та інших зв'язків, у тому числі й взаємин між комуністичними партіями країн у рамках Комінтерну та МОДР. Головним напрямом у розвитку зв’язків Західної України з Аргентиною у 1920-ті – 1930-ті рр. була трудова міграція населення до Аргентини.
650			_2UDC _a94 Історія
942			_2udc _cAR
955			_a1
999			_c459610 _d459610