000			05341nam a22002657a 4500
001			216219610
003			UA-OsUOA
005			20210101190105.0
008			201103b un ||||| m||| 00| 0 ukr d
040			_aUA-OsUOA _bukr _cUA-OsUOA _dUA-OsUOA
041			_aukr
080			_a94(477.51)"16/17":[726:523.6](043.3)
090			_a94(477.51)"16/17":[726:523.6](043.3)
095			_a07.00.01 _bісторія України
100			_aНукало Н. М.
245			_aМонастирі Чернігова в соціокультурних вимірах XVII–XVІІІ ст.: історична ретроспектива і перспективи розвитку комплексів _cНукало Надія Михайлівна ; наук. керівник Коцур Віталій Вікторович
260			_aПереяслав _c2020
300			_a21 с.
502			_6Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук _cДВНЗ "Переяслав Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди"
520			_aРобота виконана на засадах міждисциплінарного підходу із дотриманням принципів об’єктивності, комплексності, історизму. Ґрунтуючись на документальних, речових і зображальних джерелах, комплексно досліджено еволюцію монастирських комплексів м. Чернігова у XVII–XVIII ст. та їхнє значення в духовному і соціально-економічному житті міста та Чернігово-Сіверського регіону. Шлях формування та розвитку цих комплексів відображає постійний зв’язок поколінь, що позитивно позначилось на збереженні традиційних форм існування у сучасному модернізованому світі. Для чіткої характеристики ґенези чернечих громад Чернігова, та великого пласту культурної спадщини накопиченої в обителях, залучено репрезентативне коло джерел і літератури. Дослідження синтезує розрізнені дані археології, геології, картографії, краєзнавства й інших спеціальних дисциплін для відтворення історичного шляху Троїцько-Іллінського, Єлецького, П’ятницького та Борисоглібського монастирів, до початку реформ царського уряду, та одразу пісня них. В результаті розглянуто їх соціо-культурне середовище, формування архітектурно-планувальної структури обителей, стильові зміни і вплив на суспільні та культурні процеси в місті та за його межами. Оригінальною тезою дослідження є зв’язок розвитку архітектурних ансамблів Чернігова з проєктами розбудови Києво-Печерської Лаври. Привернуто увагу до богослужбових і побутових традицій монастирів, як нематеріальної складової культурної спадщини. Крім принципу історизму, також використано пам’яткознавчий та музеєзнавчий підходи. Це дозволило відобразити погляд на історію крізь призму збережених пам’яток не тільки на території означених монастирських комплексів, а й місць, історично з ним пов’язаних, та у фондах наукових, культурно-освітніх закладів, до яких належать бібліотеки, архіви, музеї, заповідники. Розкриваються значущі та вагомі зміни у становищі монастирів після реформ кінця XVIII ст. та визначаються основні принципи їх подальшого розвитку й діяльності. Досліджується вплив чернігівських монастирів на суспільно-політичний, науковий та культурний розвиток суспільства.
650			_2UDC _a94 Історія
942			_2udc _cAR
955			_a1
999			_c463732 _d463732